Кіт з Ромуальдо при світлі ліхтаря відшукали в глибині печери купу каміння і почали розгрібати її.

— Хрипуне, Порруа, Аренсібія! Ідіть-но сюди. Ось вам «цяцьки», — сказав Кіт, вказуючи на маленький арсенал, що був схований під камінням.

— Нехай-но побачать мене «джонні» з цією «залізякою», — сказав Освальдо, беручи пістолет 45-го калібру.

Усі кинулися розбирати зброю. Аренсібія з-поза плечей інших вихопив автомат, відійшов убік і почав переодягатися в цивільний одяг, принесений з машини.

Вільям Лейва, вже переодягнений, сидів при вході до печери і розглядав свій браунінг.

Кіт, як і Хрипун, вибрав собі автомат. Тіто Гаванець тримав великокаліберний пістолет. У механіка теж був пістолет. Більш «тяжка» зброя дісталася начальству. Даніель тримав пістолет середнього калібру.

Брати Порруа, звиклі до зброї ще з часів Ескамбрає, озброїлися кольтами і кількома осколковими американськими гранатами. Крім того, Хуліо взяв гвинтівку «гранд», а Маріо — браунінг.

В печері панувало пожвавлення, розмовляли голосно, збуджено в передчутті бою.

— Вам також сподобався «гранатомет», друзяко? — запитав Освальдо механіка, побачивши в його руках пістолет.

— Непогана «цяцька». Добре потанцює той, хто стане мені на перешкоді!

— Погляньте сюди, містере, — звернувся до Данієля Хуаніто Джонні, який стояв посеред печери, злегка розставивши ноги і пригнувшись. Він удавав, ніби готується до стрільби: примружені очі, руки стисли автомат, з правого боку на поясі — кольт, зліва — довгий ніж, декілька гранат. Обличчю Хуаніто намагався надати звірячого виразу.

— Ви озброєні сильніше за танк, — сказав Даніель, а сам подумав: «Гріш ціна таким».

Збудження, викликане роздачею зброї, минуло, коли до печери вдерся Вільям Лейва:

— Пабло! Пабло! Там солдати! Вони десь за двісті метрів звідси! Солдати!

— Що?! — скрикнув Аренсібія і рвучко підвівся. Він кинувся до виходу, визирнув. Усі завмерли.

Аренсібія повернувся. Злість і страх спотворили його обличчя.

— Їх п'ятеро чи шестеро. Вони вже на узбережжі.

— Як же це сталося? — голосно і з неприхованим відчаєм запитав Освальдо.

Маріо і Хуліо Порруа лише перезирнулися. Хуаніто Джонні ледве не впустив автомата з рук.

— Тримай міцніше і будь мужнім, Хуане Хосе, — дражливо кинув Тіто Гаванець, заряджаючи пістолет.

Доктор Тамайо намацав у кишені пістолет, майнула думка: «Якщо хочу зостатися живим — далі від цих телепнів».

Хрипун міцно стис автомат. Механік глянув на пістолет. «Настав час», — подумав він.

Вільям Лейва стояв посеред печери, безтямно дивився на Аренсібію:

— Що робити?

— Рятуй власну шкуру, — огризнувся Аренсібія.

— Та як?

— А як хочеш. Я знаю, як врятувати свою. Якщо мене візьмуть, то не простять ні вбитого мілісіано, ні вкраденого катера. Відступати нема куди. Доведеться битися до останку.

— Ну а я що робитиму? — знову запитав Лейва і окинув усіх поглядом. — Я лише фахівець з вибухівки. Я працюю — мені платять. Що я робитиму?

— Молитися вмієш? — спитав Аренсібія.

— Ні.

— Так вчися, знадобиться за кілька хвилин. Я йду з цієї пастки.

— Хвилинку! — гукнув Кіт з глибини печери.

Усі обернулися. Він тримав у руках автомат напоготові.

— Серед нас є зрадник, маємо прикінчити його.

— Він має рацію, — прогугнявив Хрипун.

Аренсібія визирнув з печери, далі глянув на Кота, йому явно не терпілось йти.

— Але ж хто зрадник, Коте? — запитав Освальдо уривчастим голосом. — Хто з нас?

— Хтось схибив, за нами й пішли назирці, — озвався доктор Тамайо. Ним володіло єдине бажання — негайно тікати.

— Ніяких помилок не було, — роздратовано відрубав Кіт. — Була зрада, і я знаю, хто це зробив.

Він подивився на Данієля з друкарні.

— Коте! — вигукнув той. — Як ти міг таке подумати? Чому я?

— Кіт, він не… — почав був Освальдо, Кіт перебив його:

— А хто ж тоді, Освальдо? Можливо, ти?

— Ні, ні, Коте! — заверещав Освальдо і відступив на крок, але так рвучко, що вдарився об скелю. — Я просто хотів сказати, що… що… що, напевно, твоя правда, Коте. Можливо, це він…

— Та ви збожеволіли! — закричав Данієль. — Як могло таке спасти на думку? Єдине, що нам слід зараз робити, — це тікати звідси, тікати з цієї пастки.