Серафін, радист, затримався біля порога, ще раз окинув своїми банькуватими очима кімнату. На підлозі розбитий передатчик. Там-таки зламаний програвач, розбиті на друзки платівки. Усюди уламки меблів, рам від картин, лахміття фіранок. В кутку на столику — розтрощений телевізор. Оббивка меблів порізана бритвою. На підлозі тоненькі чарочки, серед них болт — знаряддя розгрому.

— Комуністам нічого не дістанеться, — процідив крізь розтягнуті в посмішці губи.

На вулиці чекала машина.

Коли почувся гуркіт паровоза, Аренсібія і Лейва вже розмовляли з вартовими на другому посту.

— Ми пройшли на завод ось тут, — Аренсібія вказав пальцем на схему, яку тримав у руці вартовий Евхеніо. — Згідно з планом маневрів, ми повинні перебратися до Касабланки поїздом, який проходить тут. Це він гуркоче?

— Так, — відповів солдат, розглядаючи папери Аренсібії. — Саме так. Коли поїзд підійде, ми зупинимо його, і ви зможете сісти, лейтенанте.

— Ми тут із самого ранку, — докинув Аренсібія.

— Та тут нам шофер молоковоза вже розповідав, що бачив солдатів на маневрах.

Шум поїзда наростав.

Поки вони говорили, поїзд наблизився.

— Ходімо, — запросив Евхеніо. — Ми посигналимо, щоб зупинився.

— «Будемо 20 в Р-25», — доповів солдат. — Ось розшифрування радіограми, лейтенанте.

Фундора, офіцер відділу радіоперехоплення Департаменту держбезпеки, замислився.

— Тобі це нічого не нагадує? — запитав він і, не чекаючи на відповідь, додав: — 1969 року завдяки перехопленому шифруванню ми злапали банду Хабао Раміреса. Пунктом вивозу з країни тоді було названо Р-25 у Пінар дель Ріо.

— Так! Як же не пригадую! — озвався солдат. — Тоді перша цифра означала час. Отже, в даному випадку це буде о 20-и годині.

— Дивно, що вони знову передають радіограму на тій самій частоті і тим самим шифром. Негайно сповістіть про не капітана Велосо. Він вирішить, що робити.

Молоковоз в'їхав у селище Селімар і повернув на ту саму віддалену вуличку, де зупинявся уранці. Став. Кіт виліз з кабіни, обіперся об крило, запалив. «Той дурень ще не приїхав».

У машину Даніеля сіли троє. Всі мовчали. Жінка, стоячи в дверях, проводжала їх поглядом. «Непогано вийшло», — думала вона, затискуючи в руці під фартухом товсту пачку грошей.

Поїзд об'їжджав завод. Аренсібія та експерт стояли поруч з машиністом. Шум глушив голоси. Тому машиніст не чув, коли перший сказав другому на вухо:

— Ми вже наближаємось до середнього поста.

Коли локомотив порівнявся з будкою, вони побачили, як вартовий виструнчився і віддав їм честь.

Аренсібія теж відсалютував, а тоді прошепотів Лейві:

— Ну й бовдури! І це найкраща охорона в Кастро?

— Що трапилося? — люто запитав Кіт у Освальдо, який зупинив свій «понтіак» поруч із молоковозом у Селімарі.

Освальдо послужливо розчинив перед Котом дверцята.

— Бачиш, Коте, — спробував він виправдатися, — той тип не такий уже слабак і…

— Це він тебе розмалював? — глузливо вказав Кіт на пластир на лобі Освальдо.

— Він напав зненацька, — збрехав Освальдо і спробував усміхнутися. А Кіт вже знімав куртку шофера і натягав свою. — Та я йому добре врізав. Двома прямими. — Так! Так! Він у порядку.

Кіт скоса глянув на нього, стис губи.

— Рушай, — наказав коротко.

— Слухаюсь, — принижено озвався Освальдо.

Аренсібія і експерт відсалютували останньому посту охорони.

— Що ж, найбільша небезпека позаду. Якщо і повернення пройде з таким самим успіхом, то я непогано проведу час на пляжах у Маямі Біч. Лише там я можу стерпіти сонце.

Дві патрульні машини Департаменту державної безпеки Гавани загальмували перед будинком біля зоологічного саду. Солдати оточили будинок.

Офіцер постукав у двері. Відповіді не було.

— Відчиняй, Гарсіа, — наказав офіцер солдатові.

Розгромлена квартира мала жалюгідний вигляд.

— Тут нікого нема, лейтенанте, — доповів солдат, обійшовши кімнати. — В комірчині — розбитий передатчик.

— Радиста треба затримати будь-що, — сказав офіцер.

Аренсібія та Вільям Лейва прямували до місця зустрічі. Вони скочили з поїзда, коли той сповільнив хід на повороті. Вийшли на вулицю.

— Ось він, — сказав Аренсібія, вказуючи на «шевроле» механіка. Машина зупинилася, вони сіли в неї.

— Слава богу, усе обійшлося! — вигукнув механік.

— Сюди, — вказав Кіт своєму помічнику. — Усі троє в одному будинку.