Притча про блудного сина є однією з найважливіших притч не лише Нового Заповіту, а й усієї Біблії. Шлях блудного сина – це шлях народу віри. Шлях від увірування – через падіння – до воскресіння. Шлях від Авраама і Давида – через Вавілонський полон – до Христа. Цей шлях проходить народ Божий, починаючи з перших людей віри, символічно зображених у Святому Письмі під образами Адама і Єви. Згадаймо історію. Авель – Каїн – Сиф; Сиф – розбещення людей – Ной; Ной – Вавілонське стовпотворіння – Авраам; Авраам, Ісак, Яків – рабство Єгипту – Мойсей; Мойсей – пустеля, бунт синів Кореєвих – Ісус Навин і т.д., аж до приходу Христового. Усе повертається на кола свої. Історія повторюється, духовний вітер віє то гарячою вірою, то знову дихає зимним холодом півночі зневір’я. “Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутить він та й іде, і на круг свій вертається вітер...” (Екклезіаст, 1 розділ, 6 вірш). Шлях блудного сина... Шлях церкви. Церкви як Старозавітної, так і, на жаль, Новозавітної.

Гефсиманія... Час страждань Ісусових уже близько. “І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити... І сказав Він до них: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!» І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. І благав Він: «Авва-Отче, – Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!.. А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...” (Євангеліє від Марка, 14 розділ, 32-42 вірші). Чи тільки людська природа Ісуса, чи лише людська воля Цього Богочоловіка, Сина Божого, Істинного Бога і Істинної Людини страждали тоді? Чи мало знаємо ми прикладів з історії Церкви, коли не Бого-, а просто люди, люди віри, йшли на смерть заради царства Божого, і співали Псалми. Ні! Не за Себе сумував і тужив Ісус. Він бачив шлях новозавітного духовного Ізраїля, новозавітного народу віри, – шлях блудного сина... Він бачив, як іржаві цвяхи користолюбства й насильства приб’ють руки (діла милосердя і богопізнання) та ноги (ходу в Царство Небесне) Його. Як войовничий спис світських засад увійде між ребер Його, в Тіло Його, у Церкву. Як виллються на землю “кров і вода” – змарнується жива вода вчення Його, про яку сказав: “Хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!” Бачив, як знекровиться благословенне Його Тіло...

Та бачив Він і інше. Бачив, що “кості Його не сокрушаться”: кістяк, основа, Залишок, вірні – залишаться незламними. Бачив тих блаженних, які вбогі духом, які засмучені, які лагідні, які голодні та спрагнені правди, які милостиві та чисті серцем, які миротворці, гнані за правду. Бачив овечок Своїх у всіх дворах, у всіх громадах, у всіх конфесіях. Бачив тих благословенних, які нагодують, вгамують спрагу, зодягнуть, прийдуть і відвідають. Бачив тих, які знають Його, і яких знає Він. Тих, кого Він передбачив і призначив, щоб стали всі одно, щоб був один Пастир і одна паства.

“Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього! Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас Духа – і ви оживете! І дам на вас жили, і виросте на вас тіло, і простягну на вас шкіру, і дам у вас Духа, – і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я – Господь!” (Книга пророка Єзекіїля, 37 розділ, 1-14 вірші).

Шлях блудного сина...

3). Напередодні. Неділя про Страшний Суд.

Третя неділя передпостового періоду присвячена Страшному Судові. Вона називається іще м’ясопусною, бо в цю неділю “запускається”, припиняється вживання м’ясних страв. В народі цей тиждень називають масляницею.

Ще з язичеських часів період проводів зими і зустрічі весни був особливо радісним і веселим. Наші предки у ці дні поклонялися сонцю. Символіка сонця була в усьому. Навіть традиційні млинці – не що інше, як символ круглого гарячого світлого сонця. Церква вела безупинну боротьбу з поганськими звичаями. Для того аби викорінити з свідомості людей звичку поклонятися не Творцеві, а творінню, вона у дечому пішла на компроміс. Керуючись словами Христа: “Будьте ж мудрі, як змії” (Євангеліє від Матвія, 10 розділ, 16 вірш), церковнослужителі в боротьбі з язичництвом проявили зміїну гнучкість. Там, де не можна було зовсім викорінити поганські традиції, церква надавала їм християнського забарвлення, замінюючи язичницьку символіку на християнську.

У біблійній мові сонце – символ життєдайного Світла Правди. В книзі пророка Малахії читаємо: “А для вас, хто Ймення Мого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його, – і ви вийдете та поскакаєте мов ті ситі телята!” (Малахії, 4.2). І таким чином церква благословила святкування масляної, як зустріч Сонця Правди – Христа.

В Євангелії від Івана сказано: “Суд же такий, що Світло на світ прибуло...” (Від Івана, 3.19). І недаремно масляна припадає саме на неділю Страшного Суду. В цю неділю у храмах читається Євангеліє від Матвія:

“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить один від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята – ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви. Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене».

Тоді відповідять Йому праведні і скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили – і нагодували, або спрагненого – напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили – і прийняли, чи нагим – і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці – і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них:«По правді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили».

Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові і його посланцям приготований. Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягнули Мене, слабий і в в’язниці – і Мене не відвідали ви».