Шрифт:
— Що ви думаєте з цього приводу, ваші пропозиції?
— Справа складна, вимагає обережності, але наша перевага в тому, що ми знаємо плани ворога або принаймні його наміри. І ми вже підкинули їм дезінформацію. Ми знаємо, що вони спробують провести диверсію на заводі імені Ньїко Лопеса. Вважаю, нам треба підготуватися і чекати, але самим нічого не розпочинати. Пропоную захопити усю групу повністю. Конкретно, повторюю, чекати їх дій, а ми будемо діяти відповідно до обставин.
— Згоден, — сказав майор, — доручаю тобі керувати операцією. Постійно тримай мене в курсі подій. Найважливіші рішення погоджуй зі мною. Не буде такої можливості — бери відповідальність на себе, дозволяю. Зрозуміло?
— Зрозуміло! — відповів капітан. — Дозвольте йти, товаришу майоре?
А сонце палило нещадно, по-кубинському.
СЛІДИ НА ПІСКУ
П'ятниця, 22 березня.
12-та година 10 хвилин.
У кабінеті капітана Антоніо Велосо застигли в напруженій тиші телефони, сейфи, люди — чекають. Лейтенант Хасінто Наполеон Бланко, сидячи в кріслі, даремно намагався згадати, скільки світанків зустріли вони з Велосо отут, у цих самих кріслах, борючись зі сном, палячи цигарки одну за одною.
Задзвонив телефон.
Велосо рвучко вхопив трубку.
— Слухаю.
— Доповідає Фундора з відділу дешифрування. Ми засікли нову підпільну рацію. Перехоплено радіограму.
— Розшифрували?
— Ще ні, працюємо.
— Добре, Фундоро. Як тільки закінчите, негайно доставте мені.
Велосо повісив трубку і обернувся до лейтенанта Бланко:
— Я певний, що радіограма стосується заводу.
— Чому?
— Вони готують удар, отже, марно ризикувати не будуть. Радіограму дано на новій частоті — запобіжний захід. Можливо, вони і шифром новим користуються. Крім того, у них було досить часу, щоб ознайомитися з інформацією, яку передав Альберто, і почати діяти. Звичайно, це лише припущення. Почекаємо розшифрування.
Лейтенант Бланко відкинувся на спинку крісла:
— Ясно.
Дим від цигарки вився спіраллю до стелі.
3-тя година 40 хвилин.
У лейтенанта Бланко злипалися повіки. Велосо кахикнув і посміхнувся, побачивши, як сіпнувся лейтенант:
— Ти що, спати зібрався?
Бланко позіхнув, прикривши рота рукою. Пробурмотів:
— Капітане, чи не подзвоните ви Пепе, хай принесе нам кави. Він, мабуть, уже на місці.
— Спробуємо.
Велосо взяв трубку:
— З'єднайте, будь ласка, мене з кухнею… Слухай, старий, це Велосо. Ми ще тут. Чи не знайдеться в тебе кави?.. Чудово. — Капітан повісив трубку. — Зараз принесе.
Лице лейтенанта просвітліло. Клацнув пальцями:
— Бачите, оце…
— Дозвольте? — не дав йому закінчити голос Фундори.
Капітан встав і взяв у Фундори радіограму.
— «Гості прибувають чотири години після нічного обходу, якщо бризи порядку», — прочитав він уголос.
Запала тиша.
На мить капітан відірвав погляд від тексту. Потім знову уп'явся очима в радіограму:
— «Гості прибувають чотири години після нічного обходу, якщо бризи порядку». Тут помилка, мусить бути «бриз», однина. «Бризи». Дивно!
— Не все сказано в радіограмі, — докинув Бланко.
— Давайте розбирати по шматочку. «Гості», мабуть, ті, кого засилають. «Чотири години після нічного обходу» — час висадки. Очевидно, маються на увазі наші прикордонники. Але де?
— Тут нічого не сказано про місце, — сказав Бланко. — Залишилося розібрати лише «якщо бризи порядку».
— Можливо, тут сказано саме про місце. Думай, думай, лейтенанте.
— Намагаюся.
— Капітане!
— Що, Фундоро?
— Прошу пробачення, та я де в чому з вами незгодний.
— Кажи.
— Маю на увазі «обхід». Як вони можуть узяти за відправну точку для висадки час обходу, коли наші прикордонники постійно його змінюють? Виходить, їх агентам на Кубі відомий графік…
— Твоя правда, Фундоро, — згодився Велосо. — Тоді що ж означає «після нічного обходу»?
— Не знаю, — відказав Фундора, — а все-таки мені здається, що це з чимось пов'язане…
— Згадуй, — сказав Велосо і обернувся до лейтенанта Бланко.
— Що ж робитимемо з «бризами»?
— Я ось подумав, може, це стосується якого-небудь пункта на нашому узбережжі, де ночами не буває сильних вітрів, або щось у тому ж дусі.
— А де може бути це місце?
— От не спадає на думку…
— Давай подумаємо, — сказав Велосо. — Згадуй усі населені пункти на узбережжі в провінції Гавана, Матансас, чи в Пінар дель Ріо, тільки не дуже віддалені.
— Карта потрібна, — сказав Бланко. — Зараз згадаю найближчі: Санта Марія, Мегано, Бока Сієга, Гуанабо, Морські Бризи… Ой! — вигукнули одночасно лейтенант і капітан.
— Морські Бризи! — зрадів Бланко. Оце воно і є.
— Якщо охорона в Морських Бризах буде слаба — таке, мабуть, значення. Чи не так, Фундоро?