Думи мої, думи

Поезії Тараса Шевченка «Три шляхи», «Думи мої, думи», «Мені однаково», «Минають дні, минають ночі» – це медитативні ліричні роздуми над власною нещасливою долею та над долею України. У цих творах найкраще відображено індивідуальний стиль Тараса Шевченка. Рідна земля – найбільший біль для поета: «Та не однаково мені, / Як Україну злії люди / Присплять, лукаві…». Немає нічого гіршого, аніж туга на чужині за милими серцю місцями – такий лейтмотив поезій Тараса Шевченка.

Ой три шляхи широкіїДокупи зійшлися.На чужину з УкраїниБрати розійшлися.Покинули стару матір.Той жінку покинув,А той – сестру, а найменший —Молоду дівчину.Посадила стара матиТри ясени в полі,А невістка посадилаВисоку тополю.Три явори посадилаСестра при долині…А дівчина заручена —Червону калину.Не прийнялись три ясени,Тополя всихала;Повсихали три явори,Калина зов’яла.Не вертаються три брати,Плаче стара мати,Плаче жінка з діточкамиВ потопленій хаті.Сестра плаче, йде шукатиБратів на чужину…А дівчину зарученуКладуть в домовину.Не вертаються три брати,Конец ознакомительного фрагмента. Полный текст доступен на

Конец ознакомительного фрагмента.